Содержание
За мотивами мого виступу у Києві на Trend & Hedge Club.
Протягом останніх кількох років в українських ЗМІ спалахують скандали про дефолт трейдерів, яких усі вважали міцними гравцями на ринку, які твердо стоять на ногах, з великими перспективами на подальший розвиток.
У 2019 році це був Агроінвест та Cardiff, у 2020 — Spike Trade. Зараз настав час Mimier. Історії різні, але відбувається все за однаковим сценарієм:
- Стадія 1: з’являються чутки, що компанія перестала платити.
- Стадія 2: боржник намагається “реструктуризувати” борг (що б це не означало).
- Стадія 3: у ЗМІ з’являються новини, що трейдер уже банкрут чи ось-ось їм стане. На цьому моменті, як правило, боржник вже перестає виходити на зв’язок.
Після Стадії 3 формується комітет кредиторів, де всі постраждалі мають можливість дізнатися, хто ще опинився з ними в одному човні. Починається підрахунок загальних збитків. Після того — роздуми на тему «А чи є сенс іти в арбітраж? Грошей там все одно вже немає». І справді, на момент, коли хтось збирається робити конкретні дії, стягувати вже нема чого.
Чому так відбувається?
Великий кредит довіри. Затримки в оплаті чи постачанні — це рутинні проблеми у світі зернотрейдингу. Логічно, що трейдери не розпочинають війну зі своїм контрагентом при затримці 1-2 дні. Більше того, коли трейдер торгує не з компанією-одноденкою, а з людиною, яку знає давно, яка має репутацію на ринку, логічним є почекати.
Ілюзія дорожнечі та неефективності юридичного процесу. Gafta і FOSFA — це довго і дорого, а на виході, у кращому випадку, кредитор отримує тільки папірець, в якому арбітри підтверджують його правоту.
Нерозуміння всіх опцій. Кредитори часто вважають, що арбітраж — єдиний варіант юридичних дій (максимально неефективних). Іноді така думка виникає з попереднього негативного досвіду.
Що можна зробити у таких ситуаціях?
По-перше, швидко реагувати. Бажано, не пізніше Стадії 2.
По-друге, резервувати своє право про стягнення збитків у арбітражі, тобто подати нотис про арбітраж, щоб не пропустити термін позовної давності (що відбувається часто ). У Gafta та FOSFA це абсолютно безкоштовно. Заплатити депозит в арбітражі потрібно лише після подання позову (якщо до цього дійде).
По-третє, найголовніше — заарештовувати майно боржника (отримуємо забезпечувальні заходи).
Переваги арештів полягають у наступному:
- їх можна отримати до звернення до арбітражу;
- отримання арешту займає 1-2 дні;
- заяви про арешт зазвичай розглядаються без виклику другої сторони;
- невелика вартість (наприклад, близько US$3,000 на Мальті).
Тут я з колегою даю детальний приклад того, як ми заарештували вантаж у Нідерландах та судно на Мальті. Примітно, що в цій ситуації ми стягнули борг не з боржника, а з кінцевого одержувача вантажу. За такою самою процедурою можна заарештувати банківський рахунок.
Процедура арештів залежить від країни: десь отримати простіше, десь дешевше, десь швидше. Але виокремлю Worldwide Freezing Order (“WFO”) — наказ про “заморожування” активів, який можна отримати в High Court of Justice (Високому суді Лондона).
За WFO суд забороняє боржникові робити будь-що зі своїми активами на суму вимоги. Одночасно з WFO зазвичай одержують наказ про розкриття активів. Якщо боржник порушує чи ігнорує наказ, то директорів компанії (а іноді й бенефіціарів) можна притягнути до відповідальності за неповагу до суду. Максимальне покарання — 2 роки позбавлення волі та штраф. Одна з головних вимог — показати ризик розсіювання активів.
Якщо в процесі виконання рішення з’ясувалося, що боржник вивів кошти, можна спробувати отримати WFO проти бенефіціарів, які сприяли виведенню коштів, а також просити скасувати угоди з виведення коштів. Про схожу справу можна почитати тут.
Про що ще варто подумати?
Арешти та WFO — не панацея. Їх отримують на підтримку позову, тож все одно доведеться піти в арбітраж.
Арешт — це лише один конкретний тактичний хід, який має вписуватись у загальну стратегію стягнення коштів. Іноді вигідніше з ним почекати, щоб дочекатися, поки судно прийде у потрібне для нас місце, де арешт отримати дуже легко.
В інших випадках арешт накладається для того, щоб вивести на переговори не боржника (у якого вже немає грошей), а кінцевого одержувача вантажу з тим, щоб вже з нього стягнути гроші.
Іноді арешт потрібен, щоб вивести боржника на дачу свідомо хибних пояснень, які потім використовують, щоб притягувати бенефіціарів до відповідальності і скасовувати попередні угоди.
