Содержание
Покупець танкера не встиг оплатити судно до півночі в Норвегії, і продавець через дев’ять хвилин надіслав повідомлення про розірвання договору. Арбітри LMAA вирішили, що повідомлення було передчасним: платіжний день, за їхньою логікою, тривав, доки не настане північ на Гаваях. Commercial Court із цим не погодився — розбираємо рішення Songa Product and Chemical Tankers IV AS v Gardsea Shipping Inc [2026] EWHC 1559 (Comm) про те, коли насправді спливає строк, виражений у «Banking Days».
Обставини справи
У липні 2022 року продавці погодилися продати танкер-продуктовоз MT Songa Coral за 25 млн доларів США. Договір купівлі-продажу судна (Memorandum of Agreement, MOA) було складено на основі стандартної проформи Saleform 2012 — найпоширенішої форми для купівлі-продажу суден, — але зі змінами: сторони домовилися провести розрахунки через ескроу-рахунок.
Ескроу-рахунок — це рахунок у посередника (ескроу-агента), через який проходять розрахунки за угодою. У цій угоді ескроу-агентами були юристи в Осло (за збігом обставин — юристи самих продавців), а рахунок було відкрито в норвезькому банку Nordea. При цьому залишок купівельної ціни залишався в розпорядженні виключно покупців: вивільнити гроші продавцям ескроу-агенти могли лише за письмовою інструкцією покупців, одночасно з передачею судна.
Як була організована оплата
Оплата за MOA здійснювалася у три етапи:
- Депозит — 10% ціни — вносився на ескроу-рахунок.
- Залишок — решта 90% — мав бути зарахований на той самий ескроу-рахунок заздалегідь: щонайменше за один «банківський день» до очікуваної дати поставки судна.
- Розрахунок при передачі судна, але не пізніше трьох «банківських днів» після подання повідомлення про готовність (notice of readiness, NOR): депозит вивільнявся продавцям, а залишок ціни та інші суми, що підлягали сплаті при передачі, переказувалися з ескроу-рахунку на рахунок продавців у Nordea. Це вважалося повним виконанням платіжних зобов’язань покупців.
Увесь спір у справі — про граничний строк третього етапу.
Термін «Banking Days» сторони визначили так:
«Банківські дні» — це дні, коли банки відкриті і в країні валюти купівельної ціни, і в місці закриття угоди, а також у США, Канаді, Великій Британії, Швейцарії, Туреччині, ОАЕ, Греції та Норвегії.
Перелічені юрисдикції охоплюють часові пояси від ОАЕ (UTC+4) до Гаваїв (UTC−10) — саме ця деталь і породила весь спір.
Північ в Осло та повідомлення о 00:09
Сторони виходили з того, що NOR було подано в п’ятницю, 2 вересня 2022 року. Далі календар склався проти покупців: 3 і 4 вересня — вихідні, 5 вересня — Labor Day, національне свято у США та Канаді, коли банки зачинені. Банківськими днями виявилися 6, 7 і 8 вересня. Причому щодо 8 вересня теж був спір — у швейцарському кантоні Женева того дня було місцеве свято, — але арбітри визнали його банківським днем, і цей висновок у суді не оскаржувався.
Отже, третій банківський день — 8 вересня. План із завчасним розміщенням грошей не спрацював: до півночі за норвезьким часом кошти не надійшли навіть на ескроу-рахунок — а отже, не відбулося і їхнє вивільнення продавцям, якого вимагала клауза 3. О 00:09 уже 9 вересня продавці надіслали повідомлення про розірвання договору (notice of cancellation) на підставі клаузи 13 MOA: якщо ціну не сплачено відповідно до клаузи 3, продавці мають право розірвати договір — тоді депозит разом із нарахованими відсотками вивільняється їм, а якщо депозит не покриває втрат, продавці можуть стягнути збитки понад нього.
Північ на Гаваях настала, коли в Норвегії вже давно тривав робочий день 9 вересня, — і на той момент платіж на ескроу-рахунок, як розумів суддя, уже було здійснено. На цьому покупці й побудували свою позицію: якщо в одній із юрисдикцій, перелічених у визначенні «Banking Days», календарне 8 вересня ще не закінчилося, — значить, і платіжний день ще не сплив, а повідомлення про розірвання подано передчасно.
Що вирішили арбітри LMAA
Спір передали на розгляд арбітражу LMAA — MOA передбачав лондонський морський арбітраж та англійське право. Трибунал із трьох авторитетних арбітрів (Simon Gault, Sir Jeremy Cooke, Jonathan Elvey) у частковому остаточному арбітражному рішенні від 9 грудня 2024 року став на бік покупців.
Арбітри визнали обидві інтерпретації «правдоподібними», а щодо обраної ними — прямо констатували «мало комерційної логіки». Але, на їхню думку, формулювання договору не залишали вибору: якщо «вчитати» визначення «Banking Days» у клаузу 3, покупець не може вважатися таким, що прострочив, доки 8 вересня не закінчилося в усіх перелічених юрисдикціях. Остання з них — штат Гаваї. Отже, покупці мали час до півночі за гавайсько-алеутським часом, тобто приблизно до полудня 9 вересня за Норвегією.
Продавці отримали дозвіл на апеляцію з питання права — section 69 Arbitration Act 1996. Це рідкість: без згоди всіх сторін для такої апеляції потрібен дозвіл суду, а суд надає його, лише якщо виконано низку умов — зокрема, рішення арбітрів має бути або очевидно неправильним, або, коли питання має загальне суспільне значення, щонайменше викликати серйозні сумніви. Тут дозвіл надав суддя Butcher у листопаді 2025 року.
Позиції сторін у Commercial Court
Апеляцію розглядав Paul Stanley KC у статусі Deputy High Court Judge — судді Високого суду за тимчасовим призначенням. Висновок арбітрів не спирався на усталене розуміння ринку чи торговельний досвід — це був суто правовий висновок про значення слів договору. А в такому разі, хоч би яким шанованим був трибунал, «рішення трибуналу зрештою або правильне, або неправильне з погляду права» (Cottonex Anstalt v Patriot Spinning Mills Ltd [2014] EWHC 236 (Comm)) — і суд зобов’язаний вирішити питання сам.
Продавці стверджували: визначення «Banking Days» узагалі не визначає, що таке «день» і коли він закінчується. Воно відповідає на інше запитання — які календарні дні вважаються банківськими при відліку строку. А коли закінчується сам день — це визначається загальним правом: день закінчується опівночі, причому за місцевим часом того місця, де має бути виконане зобов’язання. Тут зобов’язання — вивільнення грошей з ескроу-рахунку в Норвегії на норвезький рахунок продавців, отже, місце виконання — Норвегія, і строк сплив опівночі за часом Осло.
Покупці відповідали: визначення «Banking Days» визначає саме «Banking Days» — і слово «Days» у цьому терміні важить не менше, ніж слово «Banking». День, визначений через вісім юрисдикцій, закінчується тоді, коли закінчується в останній із них. Таке прочитання, наполягали вони, дає комерційну визначеність: не треба з’ясовувати, де саме виконується кожне зобов’язання, — досить поглянути на годинник у найзахіднішій юрисдикції. А презумпція «місцевого часу» — це, за висловом захисту покупців, «правова презумпція XIX століття».
Чому суд не погодився з арбітрами
Суддя визнав висновок арбітрів юридично неправильним: строк виконання клаузи 3 сплив опівночі за норвезьким часом, і з цього моменту покупці були у простроченні. З питання часу — єдиного, яке розглядалося, — повідомлення о 00:09 не було передчасним; інші можливі заперечення проти розірвання залишилися за межами справи.
Визначення «Banking Days» — фільтр днів, а не визначення «дня»
Відправна точка, з якою погоджувалися обидві сторони: «банківські дні» — це календарні дні. Призначення визначення — не пояснити, що таке день і коли він починається чи закінчується, а відсіяти дні, які не рахуються при обчисленні інтервалу. Беремо календарний день і запитуємо: чи були цієї дати відкриті банки в усіх перелічених місцях? Якщо так — день банківський, додаємо його до підрахунку. Якщо ні — пропускаємо і йдемо далі. Той факт, що банки у восьми юрисдикціях не відкриті одночасно, значення не має — важливо лише, що кожен із них відкритий цього календарного дня.
Тлумачення покупців, навпаки, перетворювало «день» на відрізок завдовжки 37–38 годин — від півночі в ОАЕ до півночі на Гаваях. Поки такий «день» триває, у різних частинах світу встигають змінитися три календарні дати, а паралельно вже починається наступний «день», накладаючись на попередній. Суддя зауважив, що мало кому спало б на думку називати такий період «днем», — і це несумісно з вихідною точкою, що йдеться про календарні дні.
День закінчується опівночі — за місцем виконання
Коли визначення «Banking Days» зробило свою роботу і останній день для платежу встановлено (8 вересня), залишається запитання: у який момент цей день закінчується? Відповідь суду така сама, як і для будь-якого іншого календарного дня. Година закінчення — північ: це підтвердила ще Палата лордів у справі The Afovos [1983] 1 Lloyd’s Rep 335, де судновласники поквапилися з повідомленням про виведення судна з тайм-чартеру, не дочекавшись півночі останнього дня для сплати hire, — і повідомлення визнали передчасним. А місце, за часом якого настає північ, — це місце виконання зобов’язання: «дата події за загальним правилом визначається за місцевим часом у місці, де подія відбулася» (Euronav NV v Repsol Trading SA (The Maria) [2021] EWHC 2565 (Comm)).
Принципу понад півтора століття, але, як підкреслив суддя, він не застарів ані на день. Ще 1858 року у справі Curtis v March суд розглядав ситуацію з адвокатом, який прийшов на 10 ранку за міським годинником Дорчестера — і виявив, що суддя, чий годинник ішов за Гринвічем, уже розглянув справу без нього. Висновок тоді був простий: «10 година» означає 10 годину за місцевим часом, якщо прямо не передбачено інше. Сьогодні той самий підхід видно всюди — час вильоту в квитку вказується за місцевим часом аеропорту, і ніхто не розуміє його інакше. Суддя сформулював це так: якщо бізнесмен обіцяє «гроші будуть у вас у Норвегії до вівторка», ніхто не зрозуміє це як «до ранку середи, поки десь іще вівторок».
Місце виконання в цій справі сумнівів не викликало: гроші вивільнялися з норвезького ескроу-рахунку на норвезький рахунок продавців. Усе відбувалося в Норвегії — отже, і північ визначається за норвезьким часом.
Показово, що до цього рішення питання було відкритим: провідний підручник із Saleform (Strong & Herring, Sale of Ships, 3-тє вид.) прямо констатував відсутність судової практики про те, чий час вважати «північчю», і обережно припускав, що для доларових платежів може мати значення нью-йоркський час. Тепер у практиків є орієнтир: не Нью-Йорк і не найзахідніша юрисдикція з визначення, а — за загальним правилом — місце виконання платежу.
Практичні висновки
Для всіх, хто купує або продає судна за Saleform, а також працює з договорами, у яких строки обчислюються в Banking Days, із рішення випливає кілька практичних висновків.
За загальним правилом — північ за місцем виконання. Визначення «Banking Days», хоч би скільки юрисдикцій у ньому перелічувалося, відповідає лише на запитання, які дні входять до відліку, — воно не зсуває момент закінчення останнього дня. Якщо договором не встановлено інше, день закінчується опівночі, а часовий пояс визначається за місцем, де зобов’язання має бути виконане. Суддя підкреслив, що це презумпція, відправна точка, а не жорстка норма права, — але в Songa сумнівів не було: вивільнення грошей із норвезького рахунку на норвезький рахунок відбувається в Норвегії.
Потрібна інша точка відсікання — пишіть її прямо. Суддя зауважив: визначеність досягається зазначенням одного конкретного часового поясу, а не переліком дванадцяти. Формулювання на кшталт «not later than 17:00 CET on the third Banking Day» знімає питання повністю. Це дешевше, ніж два раунди розгляду спору щодо одного терміна.
Покупцеві: три банківські дні — це менше, ніж здається. Як зазначив суддя, у доларовому платежі, найімовірніше, бере участь американський банк — і фактично доступний час в останній банківський день може «стиснутися». Додайте вихідні та свята: у цій справі із шести календарних днів після NOR банківськими виявилися лише три. Гроші варто готувати заздалегідь — у цій угоді залишок ціни і мав лежати на ескроу-рахунку за день до очікуваної поставки, але саме цей механізм не спрацював.
Продавцеві: не поспішайте з розірванням. Продавці тут виграли спір про момент спливу строку, бо правильно визначили застосовний місцевий час. Дев’яти хвилин після норвезької півночі вистачило, щоб повідомлення — з питання часу — уже не було передчасним; надіслане до півночі, воно було б передчасним. Та сама проблема передчасного здійснення договірного права виникала у The Afovos, де йшлося про виведення судна з тайм-чартеру за несплату hire, — і ця проблема добре знайома з cancelling clauses у чартерах.
Помилку арбітрів можна виправити. Навіть трибунал із найавторитетніших арбітрів помиляється в суто правових питаннях — і апеляція за s.69, попри всю її рідкісність, для того й існує. Якщо рішення арбітрів побудоване на тлумаченні договору, яке видається юридично неправильним, шанс на перегляд є, але діяти треба швидко: за s.70(3) Arbitration Act 1996 на подання заяви відведено 28 днів, причому точка відліку залежить від процесуальної історії справи (у базовому випадку — дата арбітражного рішення).
Якщо у вас виник спір за договором купівлі-продажу судна, щодо строків оплати чи розірвання контракту — або ви хочете оцінити перспективи оскарження арбітражного рішення, — зв’яжіться зі мною:
