Содержание
Англійське право має давні традиції та чітко структуровану систему відшкодування збитків, яка розвивалася протягом століть через судову практику та прецеденти. Розуміння принципів відшкодування збитків за англійським правом є важливим для міжнародних контрактів та спорів, оскільки воно часто обирається як застосовуване право у комерційних угодах.
У цій статті ми розглянемо основні аспекти системи відшкодування збитків в англійському праві, зокрема, різні види збитків, принципи їх розрахунку та можливі договірні обмеження.
Принципи відшкодування збитків в англійському праві
Перш ніж розглядати конкретні види збитків, важливо зрозуміти фундаментальні принципи, на яких базується система відшкодування збитків за англійським правом. Ці принципи формувалися протягом століть через судову практику та забезпечують важливий концептуальний фундамент для всієї системи.
Причинно-наслідковий зв’язок (causation)
Принцип причинно-наслідкового зв’язку є одним із найважливіших у англійському праві щодо відшкодування збитків. Згідно з цим принципом, позивач повинен довести, що збитки, які він зазнав, були прямо спричинені порушенням з боку відповідача. Англійські суди використовують двоетапний тест для встановлення причинно-наслідкового зв’язку:
- Тест “якби не” (but-for test) – чи виникли б збитки, якби не було порушення? Якщо відповідь негативна, існує фактичний причинно-наслідковий зв’язок.
- Юридичний причинно-наслідковий зв’язок – чи є цей зв’язок достатньо близьким і безпосереднім з юридичної точки зору?
У складних випадках, коли збитки могли бути спричинені кількома факторами, англійські суди застосовують принцип “істотного фактора” (material contribution). Відповідно до цього принципу, порушення має бути істотним фактором, що призвів до збитків, хоча і не обов’язково єдиним.
Віддаленість збитків (remoteness)
Принцип віддаленості (remoteness) встановлює межі відповідальності відповідача. Не всі збитки, які фактично спричинені порушенням, підлягають відшкодуванню – лише ті, які не є “надто віддаленими”. Цей принцип визначає, чи є причинно-наслідковий зв’язок між порушенням та збитками достатньо безпосереднім, щоб виправдати відшкодування.
Передбачуваність (foreseeability) є ключовим компонентом принципу віддаленості. Вона визначає, чи могли сторони розумно передбачити такі збитки на момент укладення договору. Обидва ці аспекти були сформульовані у знаковій справі Hadley v Baxendale [1854] EWHC J70 і згодом уточнені у Victoria Laundry v Newman Industries [1949] 2 KB 528.
Згідно з принципом віддаленості та передбачуваності, відшкодуванню підлягають лише такі збитки, які:
- Виникають у звичайному ході подій внаслідок порушення (перше правило Hadley v Baxendale), або
- Обґрунтовано передбачалися обома сторонами на момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи особливі обставини, про які сторони знали (друге правило Hadley v Baxendale)
Таким чином, у центрі принципу віддаленості лежить питання: чи були збитки передбачуваними для відповідача на момент укладення договору? Якщо так, то вони не є “надто віддаленими” і підлягають відшкодуванню.
Принцип віддаленості збитків найкраще ілюструє знакова справа Hadley v Baxendale [1854] EWHC J70, яка заклала фундамент сучасної доктрини віддаленості збитків в англійському праві.
Справа Hadley v Baxendale [1854] EWHC J70
Обставини справи були такими: млин Hadley’s у Глостері зупинився через поломку колінчастого вала. Власники млина уклали договір з перевізником Baxendale для доставки зламаного вала виробнику в Гринвіч, щоб той міг виготовити новий. Перевізник затримав доставку на кілька днів, через що млин залишався зупиненим довше, ніж очікувалося.
Власники млина подали позов на відшкодування упущеної вигоди за весь період, коли млин простоював через затримку. Однак суд відмовив у відшкодуванні цих збитків, встановивши, що перевізник не міг передбачити, що:
- Млин повністю зупинився через поломку вала
- У власників не було запасного вала
Суд наголосив, що ці особливі обставини не були доведені до відома перевізника на момент укладення договору. Внаслідок цього перевізник не міг розумно передбачити, що затримка доставки призведе до повної зупинки млина та втрати прибутку.
Суд заклав два принципи, які стали відомими як “правила Hadley v Baxendale”:
- Перше правило: сторона відповідає за збитки, які виникають природним чином, у звичайному ході подій, внаслідок порушення договору
- Друге правило: сторона також відповідає за збитки, які розумно вважалися можливими наслідками порушення договору з огляду на особливі обставини, про які сторони знали під час укладення договору
Цей прецедент встановив важливе обмеження: loss of profit та інші непрямі збитки можуть бути відшкодовані лише якщо вони були передбачуваними для порушника на момент укладення договору.
Практичне застосування та розвиток принципів віддаленості, встановлених у справі Hadley v Baxendale, можна простежити у справі Victoria Laundry v Newman Industries [1949] 2 KB 528.
Справа Victoria Laundry v Newman Industries [1949] 2 KB 528 та розвиток тесту передбачуваності
Victoria Laundry, пральня, придбала великий бойлер у Newman Industries. Постачальник затримав доставку бойлера на п’ять місяців через пошкодження під час його демонтажу.
Пральня вимагала відшкодування збитків за:
- Прибуток, втрачений через неможливість розширити бізнес без нового бойлера
- Особливо вигідні контракти з Міністерством Постачання, які вона не змогла виконати
Суд присудив відшкодування за перший вид збитків, але відмовив у другому. Суддя Ешер внаслідок розгляду справи зробив кілька важливих уточнень щодо тесту передбачуваності:
- Відповідач повинен передбачати лише загальну природу збитків, а не точну суму або деталі (достатньо, що Newman знав, що бойлер купується для комерційного використання в пральні)
- Тест є об’єктивним: питання не в тому, чи фактично передбачав відповідач такі збитки, а в тому, чи мала б розумна людина в його становищі передбачити можливість таких збитків
- Передбачуваність оцінюється з огляду на знання, доступні відповідачу на момент укладення договору (Newman не знав про особливо вигідні контракти)
- Рівень “імовірності” виникнення збитків не є критерієм їх віддаленості – питання лише в тому, чи були такі збитки “в розумній мірі передбачуваними”
Ця справа прояснила, що межа між відшкодовуваними та “надто віддаленими” збитками визначається саме через призму розумної передбачуваності для сторони, що порушила договір, на момент його укладення. Це підтвердило, що передбачуваність є центральним елементом принципу віддаленості збитків у англійському праві.
Обов’язок зменшення збитків (mitigation)
Поглиблений розбір обов’язку і його меж з аналізом англійських прецедентів: Мітигація збитків за англійським правом.
Англійське право вимагає від потерпілої сторони вживати розумних заходів для зменшення своїх збитків після порушення. Цей принцип, відомий як “обов’язок мітигації”, відображає загальний підхід англійського права, спрямований на економічну ефективність та справедливість.
Відповідно до цього принципу:
- Потерпіла сторона не може вимагати відшкодування збитків, яких можна було б уникнути шляхом вжиття розумних заходів
- Розумні витрати, понесені при спробі зменшити збитки, можуть бути включені до суми відшкодування
- Потерпіла сторона не зобов’язана вживати надмірних або обтяжливих заходів для зменшення збитків
У комерційних спорах цей принцип часто вимагає від позивача пошуку альтернативних угод або постачальників після порушення контракту.
Компенсаційний характер (compensatory nature)
Фундаментальним принципом англійського права є те, що відшкодування збитків має компенсаційний, а не каральний характер. Мета відшкодування – повернути потерпілу сторону в те становище, в якому вона перебувала б, якби не відбулося порушення, наскільки це можливо досягти за допомогою грошової компенсації.
Цей принцип був чітко сформульований у справі Robinson v Harman (1848) 1 Ex Rep 850:
Згідно з правилом загального права, якщо сторона зазнає збитків унаслідок порушення договору, вона має бути, настільки наскільки це можливо шляхом грошової компенсації, поставлена у те саме становище щодо відшкодування збитків, у якому вона перебувала б, якби договір було виконано.
На відміну від правової системи США, англійське право в цілому не визнає концепцію штрафних збитків (punitive damages), за винятком дуже обмежених обставин, переважно в деліктних справах, а не в договірних спорах.
Види збитків за англійським правом
Англійське право розрізняє кілька ключових видів збитків, кожен з яких має свою специфіку та застосування в різних ситуаціях. Розуміння цих відмінностей є критично важливим для успішного відстоювання своїх прав у судових процесах.
Загальні та спеціальні збитки (general and special damages)
Перш ніж перейти до більш конкретних видів збитків, важливо розуміти фундаментальний поділ, який існує в англійському праві — на загальні збитки (general damages) та спеціальні збитки (special damages).
Загальні збитки — це збитки, які природно випливають з порушення та не потребують особливого доведення їх існування (хоча розмір вимагає обґрунтування). Вони відображають типові втрати, які можна очікувати внаслідок певного типу порушення. Наприклад, втрата ринкової вартості товару через затримку доставки.
Спеціальні збитки — це особливі або нетипові збитки, які виникають через особливі обставини сторін і зазвичай не виникли б у звичайному випадку. Вони відповідають “другому правилу” з Hadley v Baxendale і вимагають доведення не лише розміру, але й самого факту їх існування. Для відшкодування спеціальних збитків також необхідно довести, що відповідач знав або мав знати про особливі обставини, які призводять до таких збитків.
Ця класифікація перетинається з іншими видами збитків. Наприклад, упущена вигода (loss of profit) може бути як загальними, так і спеціальними збитками, залежно від обставин справи.
Номінальні збитки (nominal damages)
Номінальні збитки — це символічна компенсація, яка присуджується судом у випадках, коли факт порушення права підтверджено, але позивач не зазнав реальних фінансових втрат або не зміг їх довести. Nominal damages мають скоріше декларативний характер і підтверджують, що право позивача було порушено, навіть якщо це не призвело до матеріальної шкоди.
У практиці англійських судів номінальні збитки зазвичай становлять символічну суму, наприклад, 1-2 фунти стерлінгів. Їхня мета — не стільки компенсувати втрати, скільки встановити факт порушення права та закріпити юридичну позицію потерпілої сторони.
Що таке nominal damages в контексті договірного права? В договірних відносинах nominal damages в договірному праві можуть бути присуджені, коли одна сторона порушила умови договору, але інша сторона не зазнала значних збитків. Це особливо важливо для підтвердження прав сторони у договорі, навіть якщо порушення не призвело до суттєвих фінансових наслідків.
Сучасне розуміння та застосування концепції номінальних збитків найкраще ілюструє знакова справа Bunge SA v Nidera BV [2015] UKSC 43, яка дійшла до Верховного суду Великої Британії у 2015 році.
Справа Bunge SA v Nidera BV [2015] UKSC 43 та сучасне застосування nominal damages
Ця справа є важливою ілюстрацією того, як доктрина nominal damages застосовується в комерційних угодах з високою вартістю.
Обставини справи: 10 червня 2010 року компанія Bunge (продавець) уклала контракт з компанією Nidera (покупець) на продаж 25 000 метричних тонн російської пшениці урожаю 2010 року на умовах FOB Новоросійськ. Початково контракт передбачав поставку в серпні 2010 року, але згодом період відвантаження було звужено до 23–30 серпня 2010 року. Контракт включав стандартні умови Gafta 49, зокрема положення про заборону експорту (prohibition clause), згідно з яким у разі введення експортної заборони контракт мав бути автоматично скасований.
5 серпня 2010 року уряд Росії оголосив про ембарго на експорт пшениці з 15 серпня по 31 грудня 2010 року. 9 серпня Bunge повідомила Nidera про скасування контракту на підставі цієї заборони. Однак на момент повідомлення заборона ще не діяла, а початок періоду відвантаження (23 серпня) був пізнішим за дату початку ембарго. Таким чином, на той момент не було точно відомо, чи дійсно заборона перешкоджатиме виконанню контракту, і формально у Bunge ще залишалась можливість виконати свої зобов’язання (зокрема, заборона могла бути скасована або її набрання чинності відкладене).
Судовий розгляд: Nidera визнала повідомлення про скасування контракту передчасним та розцінила його як неправомірну відмову від виконання зобов’язань (anticipatory repudiation). Вона акцептувала цю відмову 11 серпня 2010 року та ініціювала арбітражне провадження згідно з правилами Gafta, вимагаючи компенсацію у розмірі 3,062,500 доларів США — різниці між договірною ціною та ринковою вартістю пшениці на дату порушення.
Рішення Верховного суду: Верховний суд підтвердив, що Bunge порушила контракт, оскільки скасувала його до того, як експортна заборона фактично перешкоджала виконанню. Проте суд також встановив, що заборона на експорт, запроваджена російським урядом, невдовзі таки набула чинності, і доставка товару у період 23–30 серпня 2010 року була б неможливою. Тобто навіть без порушення контракт підлягав би скасуванню на законних підставах у подальшому. У зв’язку з цим реального збитку Nidera не зазнала.
Лорд Сампшн, виголошуючи провідне рішення, зазначив:
Якби контракт не було розірвано шляхом репудації, його все одно можна було б законно скасувати. А якщо контракт можна було б законно скасувати, то сторона мала б право скористатися цим, незалежно від мотивів. Єдине питання полягає у тому, чи справді вона вчинила б так…
У результаті суд присудив Nidera лише номінальні збитки у розмірі 5 доларів США замість 3 мільйонів доларів, на які вона претендувала.
Значення справи: Ця справа має велике значення для відшкодування збитків за англійським правом, оскільки:
- Вона підтверджує, що сам факт порушення договору не гарантує присудження істотних збитків — за відсутності реальних втрат може бути присуджено лише символічну компенсацію.
- Наступні події можуть враховуватись при визначенні збитків, навіть якщо вони відбулися після порушення
- Наголошує на компенсаційному, а не каральному характері відшкодування збитків
Ця справа є важливим прикладом того, як англійські суди зосереджуються на фактичних економічних наслідках порушення, а не просто на формальному факті порушення договору, коли вирішують питання про відшкодування збитків.
Упущена вигода (loss of profit)
Упущена вигода за англійським правом (loss of profit) є одним з найпоширеніших видів збитків у комерційних спорах. Вона стосується прибутку, який сторона могла б отримати, якби договір був виконаний належним чином або якби не відбулося правопорушення.
Loss of profit розглядається англійськими судами як відшкодовувані збитки, але лише за певних умов:
- Такі збитки повинні бути прямим і передбачуваним наслідком порушення
- Сторона, що вимагає відшкодування, повинна довести факт втрати прибутку з достатньою точністю
- Причинно-наслідковий зв’язок між порушенням та втратою прибутку має бути чітко встановлений
Loss of profit damages можуть включати як втрачений прибуток від конкретної угоди, так і більш широкі втрати, пов’язані з репутаційними збитками або втратою ринкової позиції. Розрахунок упущеної вигоди є складним процесом, часто вимагає залучення фінансових експертів та детального аналізу бізнес-планів.
Втрата угоди (Loss of Bargain)
Втрата угоди (loss of bargain) відноситься до ситуацій, коли сторона втрачає очікувану вигоду від договору через його невиконання іншою стороною. На відміну від упущеної вигоди, яка може стосуватися майбутніх прибутків, втрата угоди зазвичай обмежується прямою вигодою, яку сторона очікувала отримати безпосередньо від виконання конкретного договору.
Англійські суди розглядають втрату угоди як компенсовану шкоду, спрямовану на те, щоб поставити постраждалу сторону в таке економічне становище, в якому вона перебувала б, якби договір був виконаний належним чином. Цей підхід підкреслює відновлювальний, а не каральний характер відшкодування збитків у англійському договірному праві.
Ключові аспекти втрати угоди включають:
- Різницю між договірною ціною та ринковою вартістю
- Втрату вигоди від особливо вигідних умов договору
- Додаткові витрати на укладання альтернативної угоди
Завчасно оцінені збитки (liquidated damages)
Liquidated damages в англійському праві представляють собою суму компенсації, яка заздалегідь визначена сторонами в договорі на випадок його порушення. Ця практика дозволяє сторонам уникнути складного процесу доведення фактичного розміру збитків у суді.
Для того щоб положення про завчасно оцінені збитки були дійсними в англійському праві, вони повинні відповідати певним критеріям:
- Сума повинна бути розумною попередньою оцінкою потенційних збитків, а не штрафною санкцією
- Оцінка повинна відображати складність або неможливість точного визначення збитків під час укладання договору
- Сума не повинна бути непропорційно високою по відношенню до вірогідної шкоди
Штрафні санкції в англійському праві
Важливо розрізняти liquidated damages та штрафні санкції (penalty clauses). Англійське право традиційно не визнає штрафні санкції у договорах, розглядаючи їх як недійсні, якщо вони не є розумною попередньою оцінкою збитків.
Штрафні санкції визначаються як договірні положення, що передбачають надмірне стягнення при порушенні договору, метою якого є не компенсація збитків, а покарання сторони, що порушила договір. Протягом майже століття англійські суди застосовували тест, встановлений у справі Dunlop Pneumatic Tyre Co Ltd v New Garage & Motor Co Ltd [1914] UKHL 1, для розмежування допустимих liquidated damages та недійсних штрафів.
Фундаментальні зміни у підході до штрафних санкцій в англійському праві найкраще ілюструють дві об’єднані справи, які розглянув Верховний суд Великої Британії у 2015 році: Cavendish Square Holding BV v Talal El Makdessi та ParkingEye Limited v Beavis [2015] UKSC 67.
Справа Cavendish v Makdessi та ParkingEye v Beavis [2015] UKSC 67
У 2015 році Верховний суд Великої Британії розглянув дві об’єднані справи, які суттєво реформували підхід до штрафних санкцій в англійському праві.
Обставини справ:
- Справa Cavendish v Makdessi стосувалася угоди про продаж контрольного пакета акцій великого рекламного бізнесу на Близькому Сході. Контракт передбачав, що у разі порушення продавцем (паном Макдессі) зобов’язань щодо неконкуренції, він:
- втратить право на два останніх платежі за свою частку;
- буде зобов’язаний продати залишок акцій за значно зниженою вартістю.
- Справa ParkingEye v Beavis стосувалася споживчого контракту на безкоштовне паркування у торговельному центрі з обмеженням у дві години. За перевищення цього ліміту компанія ParkingEye стягувала фіксовану суму £85. Пан Бівіс оскаржив це стягнення, вважаючи його штрафною санкцією (penalty) та несправедливою умовою відповідно до Unfair Terms in Consumer Contracts Regulations 1999.
В обох випадках постало питання, чи є ці положення недійсними штрафними санкціями.
Рішення Верховного суду:
Суд визнав, що обидва положення підлягають перевірці на предмет відповідності правилу щодо штрафних санкцій (penalty rule), однак не вважав жодне з них штрафом. Верховний суд відійшов від традиційного підходу і сформулював новий тест:
- Ключове питання полягає в тому, чи передбачає спірне положення вторинне зобов’язання (наприклад, сплату додаткової суми), яке накладає на порушника тягар, явно непропорційний законному інтересу сторони у забезпеченні виконання основного зобов’язання.
- Якщо такий законний інтерес існує, то положення не є штрафним, навіть якщо воно передбачає наслідки, що виходять за межі відшкодування збитків, за умови, що ці наслідки не є надмірними або неспівмірними.
Застосовуючи цей тест, суд встановив:
- У справі Cavendish суд дійшов висновку, що положення про втрату платежів та примус до продажу акцій не мали на меті покарання. Вони були спрямовані на захист законного комерційного інтересу покупця — збереження вартості бізнесу та уникнення шкоди від конкуренції з боку колишнього власника. Тому положення не були штрафними.
- У справі ParkingEye суд визнав, що фіксований платіж у £85 слугує законній меті забезпечення обіговості паркувальних місць для клієнтів і є непропорційним лише на перший погляд. Він також дозволяв компанії покривати витрати на обслуговування паркінгу. Тому це положення також не визнали штрафом, і воно не порушувало правила про несправедливі умови.
Розрахунок збитків по англійському праву
Конкретні методи розрахунку збитків за контрактами GAFTA/FOSFA з прикладами розбираються в окремій статті: Розрахунок збитків за англійським правом та контрактами GAFTA/FOSFA.
Визначення суми відшкодування збитків за англійським правом є складним процесом, який ґрунтується на кількох ключових принципах. Основне правило полягає в тому, що компенсація збитків спрямована на відновлення позивача в те положення, в якому він перебував би, якби не відбулося порушення.
Англійські суди застосовують різні методи розрахунку залежно від характеру збитків:
- Для договірних збитків – застосовується принцип очікуваного інтересу (expectation interest) — порівнюється фактичне становище позивача з тим, у якому він перебував би за належного виконання договору.
- Для деліктних збитків – зазвичай застосовується принцип restoration — оцінюється становище, у якому позивач перебував до правопорушення, з метою максимально повного його відновлення.
- Для майнових збитків – оцінюється або втрата ринкової вартості активу, або витрати на відновлення/ремонт, залежно від обставин і пропорційності таких витрат.
Договірні обмеження відповідальності
Англійське право дозволяє сторонам включати в договори положення, які обмежують або виключають відповідальність за певні види збитків. Ці положення є важливим інструментом управління ризиками в комерційних відносинах.
Типові договірні обмеження включають:
- Виключення непрямих (indirect) або опосередкованих (consequential) збитків — положення, які обмежують відповідальність лише прямими втратами, виключаючи, наприклад, упущену вигоду, втрати ділової репутації або непрямі комерційні наслідки.
- Встановлення максимальної суми відповідальності – наприклад, шляхом обмеження загального розміру компенсації певною сумою, що фіксована або пов’язана з вартістю договору.
- Обмеження строку подання претензій — положення, які встановлюють скорочені строки (наприклад, 6 або 12 місяців) для пред’явлення вимог щодо порушення договору.
- Узгоджені методи розрахунку збитків – включаючи положення про liquidated damages
Проте не всі обмеження відповідальності є дійсними за англійським правом. Зокрема, згідно з Unfair Contract Terms Act 1977, неможливо обмежити відповідальність за:
- Смерть або травми, спричинені недбалістю
- Шахрайство або свідоме введення в оману
- порушення обов’язкових умов у споживчих контрактах (наприклад, щодо придатності товару)
Крім того, в комерційних договорах обмеження відповідальності підлягають тесту на розумність – вони повинні бути справедливими та розумними в усіх обставинах. Суди розглядають такі фактори, як співвідношення переговорної сили сторін, доступність страхування та відповідність ринковій практиці.
Висновки
Система відшкодування збитків за англійським правом представляє собою комплексний механізм, що розвивався протягом століть через судову практику. Вона включає різноманітні види збитків, від номінальних збитків до упущеної вигоди та завчасно оцінених збитків.
Розуміння особливостей кожного виду збитків, принципів їх розрахунку та можливих договірних обмежень є критично важливим для ефективного управління ризиками в міжнародних комерційних відносинах. Nominal damages в договірному праві, loss of profit damages та liquidated damages в англійському праві – всі ці концепції мають свої унікальні характеристики та сфери застосування.
Якщо вам потрібна юридична консультація з питань відшкодування збитків за англійським правом, напишіть мені на пошту, у Telegram або WhatsApp.
