Бербоут-чартер: загальний гід

У статті я відповідаю на головні запитання про бербоут-чартер:

1. Що таке бербоут-чартер?
2. Бербоут-чартер – договір оренди чи перевезення?
3. Які обов’язки і зона відповідальності у судновласника і фрахтувальника за бербоут-чартером?
4. Чим бербоут-чартер відрізняється від інших чартерів?

Природа бербоут-чартеру

Для практичних цілей чартери в шиппінгу класифікують за трьома видами:

1. Бербоут (демайз)
2. Тайм-чартер
3. Рейсовий чартер

Однак в англійській доктрині чартери частіше поділяють так:

1. Бербоут-чартер;
2. Інші (рейсовий і тайм-чартери).

У чому суть такого поділу?

За своєю природою бербоут-чартер є чистим договором оренди (lease/hire), за яким права володіння і користування судном повною мірою переходять від судновласника до фрахтувальника. На час договору фрахтувальник стає повноправним власником судна. За бербоут-чартером судновласник передає в оренду тільки судно (без команди і капітана) і отримує за це плату – хаєр.

Водночас тайм-чартер, і особливо рейсовий чартер, ближче до договору на надання послуг – перевезення. Власником залишається судновласник (він визначає частку судна, споряджає судно екіпажем, призначає капітана), а фрахтувальник отримує послуги з перевезення вантажу.

Бербоут-чартери часто укладаються не з метою виконання подальшого перевезення вантажу, а як частина фінансової угоди. Наприклад, банк фінансує купівлю судна. Банк буде власником (поки судновласник не виплатить позикові кошти), але передає клієнту судно в бербоут-чартер на період виплати позики.

Примітно, що в Україні в законодавця немає єдиного підходу до того, яким договором є бербоут-чартер (оренди чи перевезення). Є лише низка непрямих індикаторів в окремих актах (Кодекс торговельного мореплавства, Конвенція про арешт суден 1952 року тощо), за якими можна стверджувати, що бербоут-чартер є договором оренди.

Обов’язки та відповідальність сторін

Зобов’язань у судновласника за договором мало: передати судно в узгодженому стані. У фрахтувальника ситуація складніша: на його плечі лягають питання навігації, ремонту, експлуатації та страхування.

Говорячи про відповідальність, слід пам’ятати, що команду і капітана наймає фрахтувальник. Це передбачає, що відповідальність за їхні дії (або бездіяльність) несе фрахтувальник.

Судновласник також може нести відповідальність унаслідок делікту (позадоговірного правопорушення). Наприклад, моряк отримав травму через дефект судна, про який судновласник знав, але не виправив. В інших випадках, як правило, відповідальність перед третіми особами несе фрахтувальник. Зазвичай фрахтувальник надає судновласнику гарантію від претензій третіх осіб на певну суму. Це передбачається більшістю чартерів.

Складніші ситуації виникають, коли позов пред’являють проти судна – in rem (наприклад, у разі зіткнення суден). І хоча фрахтувальник формально нестиме відповідальність, судновласник може бути залучений до суперечки, оскільки позов подано безпосередньо проти його судна.

Інші особливості бербоут-чартеру

Крім уже зазначеного, природа бербоут-чартеру передбачає такі особливості:

1. Оскільки судновласник фактично втрачає право володіння на судно, він також не може утримувати вантаж у разі несплати хаєра фрахтувальником.
2. Перевізником за коносаментами є фрахтувальник, а не судновласник. Це зумовлено тим, що капітан наймається фрахтувальником і є його агентом (servant).
3. Якщо фрахтувальник найняв судно за бербоут-чартером, і в цього ж фрахтувальника є друге судно, проти якого пред’явлено морську вимогу, то перше судно (орендоване за бербоут-чартером) може бути також заарештоване на підтримку такої вимоги. Це не було б можливим, якби судно було зафрахтовано за рейсовим або тайм-чартером.

Якщо вам потрібна юридична допомога по бербоут-чартерам, зв’яжіться зі мною електронною поштою, у Telegram або WhatsApp.