Содержание
Арбітраж ad hoc — це спосіб вирішення спорів, за якого сторони самостійно організовують процес, включаючи призначення арбітрів, визначення правил та процедур. Такий підхід не передбачає адміністрування спеціалізованою арбітражною установою.
Ad hoc перекладається з латинської як “для цієї мети” або “для цього випадку”. Цей термін підкреслює тимчасовий і спеціальний характер такого арбітражу: процес організовується “з нуля” лише для вирішення конкретного спору.
Що таке арбітраж ad hoc на практиці
У контрактах рідко можна зустріти пряме формулювання “арбітраж ad hoc”. Замість цього, зазвичай використовується формулювання, наприклад: “arbitration in London”. Це означає, що сторони домовились про арбітраж у Лондоні відповідно до правил, визначених англійським законодавством. Наприклад:
This Charter Party shall be governed by and construed in accordance with English law and any dispute arising out of this Charter Party shall be referred to arbitration in London in accordance with the Arbitration Act 1996 or any statutory modification or re-enactment thereof for the time being in force.
Таке формулювання передбачає:
- Відсутність обов’язкового регламенту. Арбітраж ad hoc керується основними положеннями закону, наприклад, Arbitration Act 1996, який встановлює базові принципи: кількість арбітрів, порядок їх призначення та інші процедурні аспекти.
- Відсутність закріпленого списку арбітрів. Арбітром може бути будь-яка особа, яку сторони вважають компетентною.
- Гнучкість у процедурі. Наприклад, сторони можуть домовитись, що слухання проходитимуть онлайн, обрати кількість арбітрів залежно від складності справи або встановити специфічні терміни для подання документів.
Навіть якщо у застереженні не було б прямого посилання на Arbitration Act 1996 і було вказано лише “Arbitration in London”, цей закон все одно б застосовувався у силу англійського права. Проте, чітке посилання на закон допомагає уникнути непорозумінь, особливо у випадках, коли юристи можуть не бути залучені до вичитування контракту.
В арбітражах ad hoc часто використовують ЮНСІТРАЛ — набір стандартних процедур, розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі, що забезпечує базові правила для організації арбітражу.
Для спорів, де важливі стандартизовані процедури, чітко визначений регламент і адміністративна підтримка, сторони можуть обрати інституційний арбітраж.
Що таке інституційний арбітраж
Інституційний арбітраж — це форма вирішення спорів, за якої сторони звертаються до арбітражної установи, такої як Міжнародна торгова палата (ICC), Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA), Gafta або FOSFA.
Такий арбітраж називають “інституційним” тому, що певна установа (інституція) забезпечує адміністрування процесу, виконуючи такі функції:
- Реєстрація справ. Інституція офіційно приймає справу до розгляду.
- Управління реєстром арбітрів. Інституція веде список затверджених арбітрів, які відповідають її стандартам.
- Фінансове адміністрування. Рахунки виставляються від імені арбітрів, а інституція контролює їх оплату.
- Призначення арбітрів. Якщо сторони не можуть домовитися, інституція самостійно призначає арбітра чи склад арбітражу.
- Перевірка рішень. Інституція може перевіряти проєкти арбітражних рішень на відповідність регламенту, забезпечуючи якість і дотримання процедур.
- Адміністративна підтримка. Пересилання листів та документів між сторонами та арбітрами, а також допомога в організації слухань.
Хоча інституційні арбітражі зазвичай мають власні регламенти, їх наявність сама по собі не робить арбітраж інституційним. Ключовим фактором є саме участь інституції у адмініструванні процесу.
Особливості арбітражу ad hoc та відмінність від інституціонального арбітражу
Основною особливістю арбітражу ad hoc є гнучкість. Наприклад, сторони можуть самостійно обирати місце проведення слухання, встановлювати індивідуальні терміни розгляду справи або погодити, що рішення арбітрів є фінальним та не підлягає апеляції до суду.
Ця гнучкість може бути як перевагою, так і недоліком. З одного боку, арбітраж ad hoc надає сторонам свободу вибору. З іншого боку, якщо між сторонами виникають розбіжності щодо процедур, а всі нюанси не були передбачені заздалегідь, це може призвести до затягування процесу та додаткових витрат.
На етапі укладення договору сторони зосереджені на бізнесі та співпраці, очікуючи успішного виконання контракту. Це природно, адже контракт укладається для заробітку, а не для спорів. У результаті сторони часто не приділяють достатньо уваги деталям процедур, які будуть застосовуватись у разі спору. Відсутність таких положень у арбітражі ad hoc може призвести до проблем: суперечок щодо призначення арбітрів, термінів чи формату розгляду. У інституційному арбітражі ці питання заздалегідь врегульовані регламентом, що значно спрощує процес.
Вимоги до арбітрів
Ще однією важливою особливістю арбітражу ad hoc є вимоги до арбітрів. Arbitration Act 1996 не встановлює формальних вимог: арбітром може бути будь-яка незаінтересована особа, навіть без юридичної освіти.
Однак сторони можуть заздалегідь узгодити кваліфікаційні вимоги. Наприклад, у контракті може бути зазначено, що арбітр повинен мати юридичну освіту та не менше 10 років досвіду у корпоративних спорах.
Для порівняння, у випадку арбітражу Gafta процедура визначається правилами асоціації. Gafta встановлює чіткі вимоги до кандидатур арбітрів і веде затверджений список. Навіть якщо сторони погоджуються на певного арбітра, але він не входить до списку Gafta, його кандидатура не може бути затверджена. Для сторін це означає, що у Gafta вони мають обмежений вибір, але водночас можуть розраховувати на компетентність і досвід затверджених арбітрів.
Номінація арбітрів
Процес номінації арбітрів є ще однією суттєвою відмінністю між ad hoc та інституційним арбітражем. У інституційному арбітражі процес більш стандартизований і швидкий, тоді як у ad hoc він залежить від взаємодії сторін і може бути складнішим. Розглянемо це на прикладі арбітражу ad hoc та Gafta:
- У Gafta, якщо одна зі сторін не номінує арбітра, інша сторона може звернутися до асоціації. Це потребує лише письмового запиту та сплати невеликого збору. Номінація зазвичай відбувається протягом тижня.
- В арбітражі ad hoc, якщо сторона не номінує арбітра, інша сторона змушена звертатися до High Court для примусової номінації. Цей процес є значно дорожчим і тривалішим, адже вимагає подачі заяви, найму юристів та судового наказу.
Етапи арбітражу ad hoc
Розглянемо основні етапи міжнародного арбітражу ad hoc. Загалом, процес схожий на будь-який інший арбітраж, але має свої особливості:
- Укладання арбітражної угоди
Сторони включають до контракту пункт про арбітраж ad hoc, визначаючи застосовне право, мову арбітражу та кількість арбітрів. На цьому етапі бажано узгодити всі інші деталі, наприклад:
- Що трапляється, якщо одна зі сторін не номінує свого арбітра?
- Чи будуть до арбітражу застосовуватись певні регламенти (наприклад, ЮНСІТРАЛ)?
Детальне прописання процедур може зекономити час і ресурси у разі виникнення спору.
- Повідомлення про арбітраж (нотіс) та призначення арбітрів
Для початку процесу позивач подає повідомлення (нотіс) про початок арбітражу. У цьому повідомленні зазвичай номінується арбітр позивача. Зазвичай кожна сторона призначає по одному арбітру, а ці два арбітри обирають третього, який виконує роль головуючого.
На цьому етапі важливо заздалегідь зв’язатися з номінованим арбітром та отримати його згоду на участь у справі. У разі відсутності згоди номінація може бути визнана недійсною.
- Сторони домовляються про процесуальні правила
Якщо це не зроблено заздалегідь, вони можуть використати існуючі регламенти, такі як ЮНСІТРАЛ. Однак цей етап може бути факультативним, якщо всі процедурні аспекти вже узгоджені в контракті.
- Розгляд справи
Арбітри слухають позиції сторін, досліджують докази та ухвалюють рішення. Цей етап включає надання письмових доказів, виступи сторін, а за потреби — проведення усних слухань.
- Виконання рішення
Арбітражне рішення є обов’язковим для виконання. Завдяки Нью-Йоркській конвенції 1958 року таке рішення можна виконати в більшості країн світу. У разі відмови сторони виконувати рішення його можна примусово реалізувати через суди відповідної юрисдикції.
Що означає “Seat of arbitration in London”
Важливо розрізняти посилання на арбітраж ad hoc (arbitration in London) та “seat of arbitration” (місце арбітражу). Наприклад, арбітражне застереження може виглядати так:
This Contract shall be governed by and construed in accordance with Spanish law. The seat of arbitration shall be London.
Це означає, що до спору застосовується матеріальне право Іспанії (тобто спір по суті буде розглядатись відповідно до іспанського права), але процесуальне право регулюється англійським правом.
На практиці це має такі наслідки:
- Процедура арбітражу регулюється англійським правом, зокрема, Arbitration Act 1996. Наприклад, якщо одна зі сторін не номінує арбітра, інша може звернутися до англійського High Court за примусовою номінацією.
- Рішення арбітражу можуть бути оскаржені у High Court, який також має юрисдикцію для вжиття забезпечувальних заходів, якщо це потрібно.
- Слухання можуть проводитися у будь-якій точці світу або онлайн, але юридично процес прив’язаний до Лондона.
Таким чином, “seat of arbitration in London” означає, що місцем арбітражу вважається Лондон, і англійське право регулює процесуальні аспекти арбітражу. Це не означає, що арбітри фізично перебувають у Лондоні. Завдяки технологіям, слухання часто проводяться онлайн, особливо після пандемії COVID-19.
Висновки
Ad hoc арбітраж залишається ефективним інструментом для вирішення міжнародних спорів, особливо у спеціалізованих галузях, таких як морська торгівля. Його основними перевагами є гнучкість і можливість адаптації процесу до конкретних потреб сторін.
Водночас, відсутність стандартизованих правил вимагає уважного підходу до організації. Детально прописані арбітражні застереження, чіткі вимоги до арбітрів і використання перевірених регламентів, таких як ЮНСІТРАЛ, можуть допомогти уникнути складнощів.
Арбітраж ad hoc є чудовою альтернативою інституційному арбітражу, коли сторони прагнуть гнучкості та незалежності, але готові взяти на себе організаційні аспекти.
Якщо вам потрібна юридична допомога або консультація з питань арбітражу, зв’яжіться зі мною електронною поштою, у Telegram або WhatsApp.
