Акредитив

Акредитив — це форма безпечного розрахунку між продавцем і покупцем, яка гарантує оплату за поставку товарів або послуг за умови надання банку відповідних документів. У цій базовій статті ми розглянемо, що таке акредитив, як він працює, його ключові властивості, відмінності від інших фінансових інструментів та практичні поради щодо його використання.

Як працює акредитив

Акредитив простими словами — це безвідклична фінансова гарантія, надана банком покупця, яка забезпечує, що оплата буде здійснена, якщо продавець виконає умови, зазначені в акредитиві. Розрахунок по акредитиву відбувається виключно на основі документів, які відповідають умовам акредитиву. У спрощеному вигляді акредитив працює наступним чином:

1. Покупець та продавець укладають контракт, який передбачає використання акредитива як умови оплати. Контракт буде перелічувати документи, необхідні для оплати за акредитивом.
2. Покупець звертається до свого банку для відкриття акредитиву і надає проєкт акредитиву Продавцю для погодження.
3. Продавець перевіряє всі дані та звіряє їх з контрактом (документи, які необхідно надати банку для оплати, їх опис, суму, реквізити отримувача коштів тощо).
4. Банк покупця видає акредитив і повідомляє про це банк продавця
5. Продавець поставляє товар та надсилає документи в банк продавця.
6. Банк покупця уважно звіряє надані продавцем документи з умовами акредитиву.
7. Якщо документи відповідають умовам акредитиву, банк здійснює оплату.

Таким чином, в угодах із використанням акредитива є два договори: основний договір купівлі-продажу, а також окремий договір акредитива, який детально регулює порядок оплати. Однак важливо пам’ятати, що для цілей оплати умови договору купівлі-продажу не мають перевагу над умовами акредитива.

Головна властивість акредитива

Однією з ключових особливостей акредитива є його безвідкличність. Як тільки акредитив відкритий, покупець не може надати банку інструкцію не здійснювати оплату. Це правило діє навіть у випадках, якщо вантаж не відповідає очікуванням покупця або виникають інші проблеми. Банк діє виключно на основі документів, передбачених умовами акредитива, і не враховує фактичну ситуацію та не приймає інструкції від покупця або інших осіб.

Виключенням є лише ситуації, коли всі сторони угоди погоджуються внести зміни до акредитиву. Наприклад, під час виконання контракту з’ясувалось, що акредитив містить невірний опис документу, про що не помітив ані продавець, ані покупець. У такому випадку сторони можуть письмово попросити банк внести зміни.

Основні поняття та учасники акредитива

Вище ми розглянули типову хронологію угоду із використанням акредитиву. Однак на практиці в цій угоді приймає участь більше сторін. Оскільки акредитив походить з банківської сфери, до сторін використовуються специфічні терміни. Розглянемо їх детальніше.

• Наказодавець (Applicant): це покупець, який запитує банк відкрити акредитив. Фактично наказодавець по акредитиву просить банк зарезервувати свої кошти та гарантувати оплату продавцю за умов виконання умов акредитива.
• Бенефіціар (Beneficiary): це продавець, який отримує оплату за акредитивом. Він є “бенефіціаром” обіцянки банку.
• Банк-емітент (Issuing Bank): це банк покупця, який відкриває акредитив і гарантує оплату продавцю за дотримання умов. Формально це може будь-який банк, але зазвичай це банк, у якому обслуговується покупець, оскільки в такому разі банк вже добре знає свого клієнта, природу його бізнесу, і більш охоче бере на себе зобов’язання.
• Авізуючий банк (Advising Bank): це зазвичай банк на стороні продавця, який допомагає продавцю розібратися в акредитиві, підготувати і передати документи в банк-емітент тощо. При відкритті акредитиву банк-емітент передає повідомлення авізуючому банку через систему SWIFT. Авізуючий банк перевіряє автентичність акредитиву та повідомляє про це бенефіціара.
• Номінований банк (Nominated Bank): це банк на стороні продавця, уповноважений обробляти документи та платежі за акредитивом. Часто це той самий банк, що й авізуючий банк, але не завжди.
• Підтверджуючий банк (Confirming Bank): якщо продавець хоче додаткової гарантії, підтверджуючий банк, зазвичай на стороні продавця, додає власну обіцянку оплатити. Коли це може бути потрібно? Уявимо, що банк-емітент розташований в країні, в якій ведуться воєнні дії. Продавець побоюється, що через об’єктивні обставини банк-емітент стане банкрутом та не виконає оплату за акредитивом. У таком разі продавець може залучити підтверджуючий банк, або вимагати залучення такого банку від покупця. Якщо підтверджуючий банк не виконає оплату (за умови відповідності документів акредитиву), це зробить підтверджуючий банк.

Що відбувається, якщо документи не відповідають акредитиву

Якщо документи, надані продавцем, не відповідають умовам акредитиву, банк покупця відмовить у виплаті. У такому разі виникають наступні можливі сценарії:

1. Покупець отримує повідомлення про невідповідність документів. Банк-емітент інформує покупця через авізуючий банк про те, що документи не відповідають умовам акредитиву.
2. Покупець може вирішити прийняти документи. Покупець може дати інструкції банку здійснити платіж, незважаючи на розбіжності, якщо він вважає їх незначними.
3. Документи повертаються продавцю для виправлення. Якщо це можливо, продавець може виправити помилки або надати відсутні документи, після чого вони знову перевіряються банком-емітентом.
4. Ризик втрати оплати. У акредитивах зазвичай вказується expiration date – строк дії. Якщо документи залишаються невідповідними до закінчення строку дії, продавець втратить право на оплату.

Коли банк на власний розсуд може не платити за акредитивом

Виключенням із обов’язку здійснити оплату є шахрайство. Якщо банк отримує докази того, що документи є підробленими або містять неправдиву інформацію, він має право відмовити у виплаті навіть у разі формальної відповідності документів умовам акредитива. Це правило базується на принципі добросовісності та спрямоване на запобігання зловживанням у сфері міжнародної торгівлі.

Основні види акредитивів

Розглянемо основні види акредитивів у міжнародних розрахунках.

• Переказний акредитив (transferable letter of creidt): дозволяє бенефіціару по акредитиву передати права на отримання платежу іншим особам. Зазвичай використовується в ситуаціях, коли продавець є посередником і передає частину платежу своєму постачальнику.
• Поділений акредитив (revolving letter of credit): дозволяє використовувати акредитив декілька раз в межах одного контракту. Він використовується при поставках товарів партіями (наприклад, поставка пшениці 1000 тон в місяць), щоб уникнути необхідності відкривати акредитив для кожної поставки.
• Резервний акредитив (standby letter of creidt): використовується як своєрідна форма банківської гарантії. При такому виді акредитиву покупець робить оплату як звичайно: оплата проти скан-копій або cash against documents (CAD). В разі, якщо покупець не сплачує гроші, продавець може використати акредитив для отримання оплати. Тобто в такій транзакції акредитив використовується тільки як запасний варіант, і тут він більше схожий на performance bond.
• Безвідкличний акредитив та відзивний акредитив (irrevocable or reovable letter of credit): відповідно до міжнародних стандартів (зокрема, UCP 600, про які детально буде вказано далі), акредитив має бути безвідкличним. Це означає, що наказодавець по акредитиву не може відізвати акредитив в односторонньому порядку. Технічно банк може відкрити відзивний акредитив, якщо такі були інструкції наказодавця. Однак на практиці відзивні акредитиви майже не використовуються.
• Акредитив “на пред’явлення” (at sight) та з відстрочкою (deferred): акредитиви можуть бути поділені за типом оплати. Платіж “на пред’явлення” означає, що продавець отримує кошти одразу після подання відповідних документів. Відстрочений платіж, навпаки, передбачає оплату через певний період після виконання умов, зазначених в акредитиві. Такий підхід часто використовується для забезпечення гнучкості розрахунків у довгострокових угодах.

Акредитив як істотна передумова виконання контракту

Акредитив є істотною умовою (condition precedent) контракту. Його відкриття є істотною умовою контракту та передумовою для виконання продавцем своїх зобов’язань. Наприклад, якщо період за контрактом на CIF Marmara зазначений з 1 по 15 грудня, акредитив має бути відкритий до 30 листопада. Якщо цього не зроблено, продавець може оголосити покупця у дефолті, розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.

UCP 600: що це таке

UCP 600 (Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів) — це міжнародний стандарт, розроблений Міжнародною торговою палатою (ICC), який регулює використання акредитивів. Ці правила забезпечують єдиний підхід до обробки акредитивів по всьому світу, полегшуючи міжнародну торгівлю.

В контексті правил акредитив називають “документарним”, тому що він базується виключно на перевірці документів, наданих відповідно до умов акредитива. Це робить документарний акредитив надійним інструментом у міжнародній торгівлі.

Формально UCP 600 не є застосовуються до акредитивів за замовчуванням. Однак більшість банків включають ці правила до акредитиву методом інкорпорації. Наприклад, у тексті акредитиву може бути фраза: “This Letter of Credit is subject to the Uniform Customs and Practice for Documentary Credits, UCP 600.” Така згадка робить UCP 600 обов’язковими для виконання в рамках конкретного акредитиву.

Чому UCP 600 важливий?

Єдність підходу: Вони стандартизують багато аспектів акредитивів, зменшуючи ризик нерозуміння між сторонами.

Захист інтересів: Правила захищають як покупця, так і продавця, забезпечуючи чіткі процедури.

Основні положення UCP 600

Розглянемо декілька з ключових положень UCP 600:

Стаття 3: Всі акредитиви є безвідкличними, у тому числі, якщо акредитив не вказує це прямо, якщо інше не вказано в акредитиві.

Стаття 4: Пріоритет інструкцій акредитива над умовами контракту.

Стаття 6: Акредитив повинен чітко зазначати, чи є платіж “на пред’явлення” (sight) чи з відстрочкою (deferred).

Стаття 14: Встановлює стандарти перевірки документів банками. Зокрема, підтверджуючий банк має п’ять банківських днів щоб вирішити, чи відповідає презентація документів умовам акредитиву.

Відмінність акредитиву від інших фінансових інструментів

Розглянемо чим акредитив відрізняється від банківської гарантії, ексроу та оплати cash against documents.

Відмінність акредитиву від банківської гарантії

В цій статті використовується термін “гарантія” лише для розуміння природи акреидитву. В юридичному сенсі акредитив та банківська гарантія мають суттєві відмінності:

1. Природа зобов’язання: при використанні акредитивубанк-емітент гарантує оплату продавцю за умови надання документів, які відповідають вимогам акредитиву. Це фінансовий інструмент, пов’язаний із торговими операціями. При банківській гарантії банк гарантує виплату у випадку невиконання покупцем своїх зобов’язань. Це форма компенсації, яка використовується у випадках порушення угоди.
2. Взаємодія: оплата за акредитивом здійснюється лише після перевірки документів, передбачених умовами акредитиву. За банківською гарантією банк здійснює виплату, якщо покупець не виконав свої зобов’язання, і продавець надав відповідний запит.
3. Мета використання: акредитив служить для забезпечення розрахунків між сторонами в угодах. Банківська гарантія використовується для страхування ризиків у разі невиконання умов угоди.

Таким чином, акредитив більше підходить для фінансування торговельних угод, тоді як банківська гарантія є інструментом страхування ризиків у випадку невиконання зобов’язань

Відмінність ескроу від акредитиву

Акредитив та ескроу мають спільну мету — забезпечити виконання зобов’язань між сторонами. Проте, вони суттєво відрізняються за механізмом роботи та сферою застосування:

1. Сторони угоди: у випадку акредитиву взаємодія йде через банк покупця та, за потреби, додаткові банки (авізуючий, підтверджуючий). Ескроу використовує посередника — ескроу-агента, який може бути банком, юридичною фірмою або спеціалізованою компанією.
2. Фінансова гарантія: акредитив гарантує оплату продавцю за умови надання відповідних документів. Ескроу забезпечує безпеку обох сторін, утримуючи кошти покупця до моменту виконання певних умов, таких як передача майна або виконання послуг.
3. Пріоритет документів: у випадку акредитиву банк діє виключно на основі документів, що зазначені в умовах акредитиву. Ескроу більше залежить від реальної ситуації та фактичного виконання зобов’язань.
4. Застосування: акредитив частіше використовується в міжнародній торгівлі як спосіб оплати, тоді як ескроу можуть використовувати при виникненні спору, на час якого одна або обидві сторони передають гроші ескроу агенту.

Отже, акредитив більше підходить для забезпечення фінансових гарантій у великих транзакціях з чіткими умовами документального підтвердження, тоді як ескроу забезпечує гнучкість і гарантії в угодах, що потребують особистого або фізичного виконання.

Відмінність акредитиву від Cash Against Documents (CAD)

Акредитив можна порівняти з іншими формами оплати, такими як Cash Against Documents (CAD). Різниця полягає в наступному:

• CAD гарантує видачу документів банком покупцю після оплати, але не забезпечує саму оплату. Це означає, що банк діє лише за інструкціями клієнта.
• Акредитив гарантує оплату за умови надання документів, які відповідають його умовам. Банк-емітент зобов’язаний заплатити незалежно від того, що думає покупець чи які домовленості були укладені між сторонами.

Чому важливо уважно перевіряти інструкцію акредитива

Банки перевіряють лише документи, надані відповідно до інструкції акредитива. Вони не враховують реальну ситуацію чи положення контракту. Хоча акредитив відкривають для виконання основного договору, у разі розбіжностей положення договору не мають перевагу над умова акредитива. Це створює такі ризики:

• Розбіжність між контрактом і акредитивом. Наприклад, акредитив може вимагати більше документів, ніж контракт. Якщо продавець не повідомить покупця про цю проблему, акредитив матиме перевагу над контрактом.
• Ланцюгові ризики. У випадках, коли у вас є як продажний, так і закупівельний контракт, необхідно переконатися, що умови обох акредитивів співпадають.

Давайте розглянемо приклад із практики:

Global Agro Solutions LLC (GAS) продала американську пшеницю компанії AgriTrade SA в Аргентину на умовах CFR Buenos Aires. Оплата за контрактом передбачала акредитив. GAS закупила товар у своїх американських постачальників на умовах CAD, плануючи, що отримає оплату за акредитивом і використає ці кошти для розрахунків із постачальниками.

Під час виконання контракту з’ясувалося, що акредитив вимагав документ, який не передбачався контрактом, — сертифікат якості в порту вивантаження. AgriTrade SA відмовилася змінювати умови акредитива. У той самий час американські постачальники відмовилися направляти судно до порту вивантаження без попередньої оплати. Це призвело до того, що GAS опинилася у дефолті за двома контрактами — продажним і закупівельним.

Цей випадок підкреслює важливість перевірки інструкцій акредитива та їхньої відповідності контракту, щоб уникнути подібних ситуацій.

Висновки

Акредитив є складним, але одним із найнадійніших фінансових інструментів для забезпечення безпеки в міжнародних розрахунках. Він дозволяє мінімізувати ризики, пов’язані з неплатежами, за умови правильного використання. Щоб ефективно працювати з акредитивами, важливо:

• Ретельно перевіряти інструкції. Будь-які невідповідності можуть призвести до фінансових втрат.
• Забезпечувати узгодженість акредитивів по всьому ланцюгу контрактів. Це допоможе уникнути дефолтів та інших правових ризиків.
• Глибоко розуміти положення UCP 600. Вони є основою для стандартного функціонування акредитивів.

Використання акредитивів за правильної підготовки значно знижує ризики у міжнародній торгівлі, роблячи угоди більш безпечними та передбачуваними.

Якщо вам потрібна юридична допомога у питаннях, пов’язаних із акредитивами, зв’яжіться зі мною електронною поштою, у Telegram або WhatsApp.